Ініціатива заснована за день до початку Євромайдану
Сайт створено у 2015 році

Новини

Німецькі медіа: інтеграція в Інтернет та пошук нових форматів

Після тижневого спілкування з представниками передових німецьких медіа, приходить розуміння, що все ефективне – доволі просте. Ми ж, вкотре, вигадуємо велосипед. А коли поїдемо – хтозна.

Для початку, варто розмежувати існуючі німецькі медіа на приватні та суспільні. У той час, як перші знаходяться у пошуках оптимальної бізнес-моделі, яка б дала змогу заробити на створенні інформаційного продукту, суспільні медіа працюють над корисним та просвітницьким продуктом, який не завжди є популярним, а від так – і прибутковим.

Заплати і дивись … чесне

Модель суспільного мовника у Німеччині надзвичайно проста: кожне домогосподарство сплачує щомісяця 20 євро на рахунок медіа. Таких суспільника тут два: ARD та ZDF. ARD це об’єднання дев’яти регіональних каналів, які охоплюють близько 35 млн. глядачів Німеччини.  ZDF охоплює 13% національної аудиторії.

Як не крути, але кількість глядачів німецького суспільного з кожним роком знижується, а аудиторія – старіє. Як зазначає журналіст ZDF Wulf Schmiese, їхня редакція навіть запустила телевізійну програму для дітей, в якій простими словами пояснюють важливі новини та суспільно-політичні процеси в країні.

dpa

Фото Олени Андрющенко

Приватні медіа – це бізнес…

Який останнім часом стає все менш прибутковим. Навіть Frankfurter Allgemeine Zeitung – одне з найтиражованіших та поважних німецьких газетних видань – не є прибутковим у 2016 році. Основна стаття доходів    це армія підписників, зазначає кореспондентка FAZ  Mechthild Kupper.

Як зізнаються німецькі медійники, останніми роками різко скоротився дохід від реклами. Якщо раніше це було основним джерелом прибутку (близько 70% надходжень), то зараз цей показник не перевищує 20% від загального доходу. Деякі видання експериментують та створюють платну підписку на Інтернет-платформі медіа. Проте поки це не стало ефективним механізмом заробітку. Інші – підзаробили коштів та живуть з депозиту, поки мине криза.

Часом, співвласниками видань є самі журналісти, що мотивує їх у багатьох аспектах, а головне – зберегти незаангажований погляд редакції та імідж на ринку. У FAZ, наприклад, політику видання визначає колегія з чотирьох редакторів замість одного.

Добре заробити виходить у влогерів. Чого вартує інтерв’ю відомого німецького ютубера LeFloid з Ангелою Меркель у 2015 році! Кількість переглядів відео за добу сягнула позначки в один мільйон. Однак, однобічність та відсутність стандартів виносить цю групу медійних персон за рамки німецької журналістики.

Інтернет як виклик для німецьких медіа

Так, з одного боку, Інтернет надає додаткові можливості для залучення молодої аудиторії, яка все частіше використовує власний гаджет як джерело інформації про все, що її оточує. Але з іншого – як зізнаються представники німецьких видань, у Інтернеті люди звикли отримувати інформацію безкоштовно, а від так – отримати прибуток від читачів у мережах надзвичайно непросто. Частина видань використовує механізм передплати, але це – крапля в морі потреб редакцій.

Der Spiegel, у 1994 році, запустила відокремлену редакцію Spiegel online, яка працює виключно в Інтернеті. Команда проекту навіть заробітну платню отримує по окремому тарифу, який корелюється від доходу в Інтернет-мережі.

Значна частина німецьких медіа збільшили кількість працівників у штаті, які працюють з соціальними мережами. Прихід аудиторії на сайти видань все більше залежить від інтеракції у мережах. Так, на мережевий ресурс Spiegel online 30% аудиторії приходить саме із Facebook та Twitter. Зростає і кількість користувачів смартфонів та планшетів,  які переходять на сайти задля отримання новин.

15178305_1450384124988985_6382562942626617543_n

Фото Олени Андрющенко

З 2013 року, деякі німецькі медіа піддаються атаці Інтернет тролів та ботів. Редакції боряться з цим по-різному: від прямого контакту з «тролем» до видалення коментарів з образами та фейками від «ботів». «Перевіряйте все з Twitter та Facebook», – додає керівник прес-служби німецької національної інформаційної агенції DPA Chris Melzer.

Державні структури теж не пасуть задніх в Інтернеті. МЗС Німеччини збільшило Інтернет-сектор прес-служби з трьох до п’ятнадцяти осіб. Це персонал, який займається активностями виключно у соціальних мережах. Варто додати, що Інтернет-позиціонуванню перших осіб у Німеччині відводиться далеко не останнє місце. Наприклад, Ангела Меркель щотижня відповідає на три найпопулярніші питання з соціальних мереж.

Про етику

Німецьких медійників дивувало запитання: «Чи обговорюють публічно, у соціальних мережах журналістські матеріали колег?».

Це неприпустимо. Та й навіщо це робити у Німеччині?

Автор: Максим Волошин


Відео

ФОТО


Думки