Ініціатива заснована за день до початку Євромайдану
Сайт створено у 2015 році

URBANCHERNIVTSI, Громадський Сектор, Новини, Чернівецьке Громадське ТБ

Знайомтесь: вулиця Лідії Липковської

Матеріал підготовлено для ознайомлення з людьми та подіями, на честь яких перейменовують вулиці Чернівців (в рамках закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», ухваленого 9 квітня 2015 року).

Вулиця, яку розглянемо сьогодні, названа на честь української співачки Лідії Липковської.

Лідія Липковська народилася 10 травня 1884 року на Буковині — в селі Бабин Хотинського повіту Бессарабської губернії (нині Кельменецький район). У Лідії було троє сестер і четверо братів. Тіткою майбутньої співачки була актриса Марія Заньковецька.

Згадуючи дитинство, Липковська писала:

«Дивно виглядає моє життя, що обставини, в яких я жила до 12 років, не сприяли розвитку мого музичного дарування. Але це не так. Глухе село Бабино на тихому Дністрі, скромна сім’я народного вчителя, відсутність будь-якого інструменту і якої б то не було музики, крім хорового співу — все це не могло сприяти розвитку і прояву мого обдарування. Проте ніхто не заважав мені співати мої народні пісні і мріяти вчитися співу. У родині не надавали тому серйозного значення і насміхалися над дівчиськом-оригіналкою, яке уявляло себе майбутньою співачкою і марило театром».

lidiya_lipkovska

Липковська згадувала, що любила вийти на берег Дністра чи на галявину лісу і там досхочу віддаватися співу.

Лідія Липковська мала надзвичайно красивий голос «сріблистого» теплого тембру та широкого діапазону, легко виконувала віртуозні пасажі. Її голос порівнювали із флейтою та скрипкою. Зарубіжні музичні критики називали артистку «північною зіркою», ставили її в один ряд із видатними співачками Марією Ван ЗандтАделіною ПаттіМарією МалібранАмелітою Галлі-Курчі. Відзначали також драматичний талант співачки, кажучи, що «вона завершена трагедійна актриса. Патетична гра, сильна промовистість і скульптурно гармонійна жестикуляція роблять Лідію однією з найвидатніших артистичних фігур епохи».

Поворотним у житті 11-річної Лідії Липковської став переїзд до губернського міста Кам’янця-Подільського та вступ до місцевої жіночої гімназії. Липковська емоційно висловила перші враження від Кам’янця-Подільського: «Що було для мене великою радістю? Місто! Театр! Для мене, яка ніколи не бачила міста і театру, це було знадливим».

У 1896 році Липковська стала ученицею п’ятого класу Кам’янець-Подільської Маріїнської жіночої гімназії.

Невдовзі ім’я Лідії Липковської стало відомим у місті, місцеві меломани заговорили про чудове сопрано церковного хору жіночої гімназії. Липковська брала участь у численних благодійних концертах.

У Кам’янці-Подільському Лідія проявляла себе в різних театральних ролях, зокрема в ролі Офелії. По закінченню гімназії вона мала право бути домашньою вчителькою і викладати ті предмети, з яких виявила добрі успіхи.

Проте домашньою вчителькою Липковська не стала. Навесні 1901 року 17-річна Лідія познайомилася в Кам’янці-Подільському з Христофором Маршнером, який  закінчив там чоловічу гімназію, вивчав східні мови в Петербурзькому університеті та приїхав на Великодні свята до батьків. Особливо Лідію та Христофора зблизило те, що обоє захоплювалися творчістю Шекспіра. Коли Маршнер приїхав до батьків Лідії Липковської просити благословення на шлюб, то отримав відмову: батько вважав доньку занадто юною, тож радив зачекати з одруженням 2—3 роки. Проте проти волі батьків Лідія таємно взяла шлюб із Христофором і виїхала з ним до Петербурга.

У 1906 році закінчила Петербурзьку консерваторію. Навчалася в Наталії Ірецької. Із донькою Аріадною десять років (з перервами) була солісткою Маріїнського театру в Петербурзі. Гастролювала містами Західної Європи та Північної Америки, а потім і в СРСР. Виступала в Україні — в КиєвіОдесіДніпропетровськуХаркові. З 1917 року жила за кордоном.

Із 1907 року Липковська вдосконалює свою вокальну майстерність при Міланській консерваторії, де своєю яскравою обдарованістю привертає увагу керівництва театру «Ла Скала», і через два роки вже дебютує на цій знаменитій сцені.

Потім деякий час Лідія Яківна виступала в Санкт-Петербурзі, але незабаром переїхала до Парижа, де в складі оперної трупи Сергія Дягелева брала участь у знаменитих «Російських сезонах». Публіка та критики високо оцінили талант співачки й актриси в «Псковитянці» М. Римського-Корсакова, де партнером Липковської був Шаляпін. Після успіху у Франції на Липковську звернули увагу відомі імпресаріо Європи та Америки. І починається тріумфальний хід примадонни на оперних сценах світу: Лідія Яківна підписує трирічний контракт із найкращими театрами США та Канади.

«Північною зіркою», яка не поступається нічим прославленій італійці Галлі-Курчі, називали Липковську музичні критики Америки після її великого успіху в «Метрополітен-опера» в опері Дж. Верді «Травіата» в партнерстві зі знаменитим тенором Енріко Карузо. Дуже переконливою була співачка в «Ріголетто», «Травіаті» та «Манон», а її голос (колоратурне сопрано) рецензенти порівнювали з флейтою і скрипкою.

Молода прима нарозхват: її запрошують виступати до Берліна, Відня, Риму, Бухареста. Наприклад, в «Ла Скала» спеціально для Липковської створюють постановку опери В. Белліні «Сомнамбула». Захоплена публіка «Ковент-Гарден», «Гранд-опера» й «Опера-комік» буквально носить співачку на руках. Вона спільно працює зі всесвітньо відомими композиторами Пуччіні та Масне, до речі, останній вважав Липковську кращою виконавицею в своїй опері «Манон». 1914 року знаменитий диригент Артуро Тосканіні запрошує співачку взяти участь у дев’яти виставах у «Ла Скала» в Мілані. Збереглися палкі рецензії про успішні гастролі «прекрасної Лідії» (Липковської) в Японії, Китаї, Сінгапурі, Індії, Австралії та Новій Зеландії.

Незважаючи на те, що співачці довелося емігрувати, вона ніколи не забувала своє коріння і дуже сумувала за Батьківщиною. Коли наприкінці 20-х років приїжджала на гастролі в колишній СРСР, то Лідію Яківну захоплено зустрічали не тільки в Ленінграді, Москві, але й в Україні. Липковська виступала в традиційному класичному репертуарі і була чудовою Наталкою в «Наталці Полтавці» Лисенка.

Після закінчення співочої кар’єри Лідія Яківна займалася педагогічною роботою: була професором Паризької, Кишинівської, Бухарестської, Тимишаорської консерваторій. А в останні роки свого життя — директором Бейрутської консерваторії в далекому Лівані.

Померла Лідія Липковська 22 березня 1958 році в Бейруті.

Сьогодні про Л. Я. Липковську згадують односельці-буковинці, де є невеликий музей її імені.

З 1999 року в Чернівецькій області та Кам’янці-Подільському  зусиллями творчої інтелігенції, громадських організацій та силами ентузіастів стали відроджувати ім’я видатної співачки XX сторіччя. Виросло декілька поколінь українців, які практично нічого не знають про нашу знамениту співвітчизницю. В Україні не знайшлось жодного серйозного дослідника її творчості. Винятком є лише доцент Чернівецького національного університету М. Добрянський, що збирав впродовж усього свого життя матеріали про нашу землячку, написав і видав тиражем  у 500 примірників невелику книгу, яка була вмить розпродана.

В Чернівцях колишню вулицю Олександра Цулукідзе, перейменовано на честь Лідії Липковської.

lipkovska

Довідка: Олександр Григорович Цулукідзе — професійний революціонер-більшовик, публіцист.

При підготовці матеріалу, було використано наступні джерела:

  1. http://url.in.ua/nge86 ;
  2. http://url.in.ua/j7f1m ;
  3. http://url.in.ua/RCLhi ;
  4. http://url.in.ua/X6HrC ;
  5. http://url.in.ua/RCLhi .

 


Відео

ФОТО


Думки