Ініціатива заснована за день до початку Євромайдану
Сайт створено у 2015 році

URBANCHERNIVTSI, Новини, ТОП, Чернівецьке Громадське ТБ

Знайомтесь: вулиця Софії Окуневської

Матеріал підготовлено для ознайомлення з людьми та подіями, в честь яких перейменовують вулиці Чернівців (в рамках закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», ухваленого 9 квітня 2015 року).

В українців є чимало героїв, про яких знімають фільми, розповідають в школах, університетах та на честь яких перейменовують вулиці. Серед таких унікальних особистостей – Софія Окуневська, яка стала першим доктором-жінкою в Австрійській імперії.

Народилася 1865 року у с. Довжанка, Тернопільської області, в сім’ї священика Анастаса Даниловича Окуневського (походив з давнього українського роду «Окунів»). Після смерті матері, дівчинка з батьком переїхала на Буковину, де тато став завідувати греко-католицьким приходом та, згодом, працював повітовим лікарем у м. Сторожинець.

Ще в дитинстві, у Софії була фантастична мрія – стати лікарем. Адже, на початку ХХ століття, це було за межею реальності. Жінкам навіть не видавали атестат, а без нього і мови не могло бути про вищу освіту. Проте С. Окуневська своєї мрії не полишила: кілька років оббивала пороги і таки домоглася свого – її допустили до складання іспитів. 1885 року вона блискуче склала екзамени до Львівської академічної гімназії.

okunevskaaaa

Як свідчить реакція галицької преси, це викликало сенсацію у всій Галичині.
Наступний етап — навчання в університеті. Тоді жінки могли бути хіба що медсестрами. Пневмонія, туберкульоз, інфекції, венеричні хвороби – ці недуги на початку ХХ століття забирали тисячі життів. Софія мріяла знайти спосіб їх побороти. На шляху жінки стояла ціла імперія. Вона була революціонеркою і не хотіла миритися з таким становищем жінки. Софія знайшла спосіб – поїхала вчитися у Швейцарію, де таких обмежень не існувало. 1895 року, в Цюриху, закінчила медичний факультет. Так, вона, перша з українок, стала  жінкою-лікарем в Австро-Угорщині та першою галичанкою, що здобула університетську освіту.

Окрім того, у Швейцарії С. Окуневська зустріла своє кохання. Побралася з Вацлавом Морачевським — уродженцем Варшави, вихідцем із давнього польського аристократичного роду, який теж був лікарем і залишив помітний слід у польській та українській культурах. Там народилися їхні діти – син Юрій та донька Єва.

Після навчання, повернувшись до Львова, Софія Окуневська-Морачевська не могла розпочати лікувати людей – її швейцарський диплом на Батьківщині не визнавали. Місця для жінки-лікаря не знайшлося ні у Львові, ні у Кракові. За право вести власну практику, їй знову довелося боротися. Через це сім’я лікарів була вимушена переїхати до Чехії, у Карлові Вари. Там кожен з них відкрив свою окрему приватну практику.

С. Окуневська-Морачевська перша, хто почав використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією, в тому числі і з раком шийки матки. Успішна в професії, вона терпить повне фіаско в особистому житті. Чоловік її зраджує і переїздить до коханки, а за декілька місяців розпочалась війна.

Багато українців Галичини відправили до таборів, однак Софія кидає виклик австрійському уряду і їде працювати туди добровільно.
Жінка знала, що цим кроком вона ставить хрест і на науці, і на кар’єрі. Але совість не залишає їй іншого вибору. Бездіяти, коли з українців знущаються, для неї було ще страшніше. З юних літ вона прекрасно орієнтувалася в громадському житті, була знайома з більшістю тогочасних письменників, які мешкали на Західній Україні. Софія була дуже талановитою та ерудованою людиною, якою захоплювалися Іван Франко та Василь Стефаник.

Після концтаборів, С. Окуневська повернулася до Львову. Софія офіційно розлучилася з чоловіком, продовжила приватну лікарську практику та викладала медицину. Але, через декілька місяців на неї чекав новий страшний удар. 19-річна донька Єва не змогла пережити офіційного розлучення батьків і наклала на себе руки. Лише за рік після трагічної смерті доньки, С. Окуневська знайшла в собі сили повернутися до громадської діяльності та лікування пацієнтів. Але відтоді жила вже сама. Самотність, зрештою, і зіграла фатальну роль у її житті.

Жінка-лікар своїми руками врятувала тисячі життів, але коли допомога знадобилась їй, поруч нікого не було. Вона померла від гнійного апендициту.
Софія Окуневська створила цілу школу акушерів-гінекологів, відкрила перші у Західній Україні курси для сестер-милосердя. А за співчуття до чужого болю, пацієнти називали її «святою Софією».

З листів Ольги Кобилянської, вони разом із подругами Софією Окуневською, Наталією Кобринською, Августиною Кохановською багато займалися самоосвітою. Крім того, брали участь у театральних виставах, вивчали місцеві пісні, грали на музичних інструментах. Софія Окуневська чудово грала на роялі, їй пророкували блискучу кар’єру піаністки. Дівчина уміла заворожити присутніх виконанням багатьох творів тогочасних композиторів, особливо любила дев’яту симфонію Бетховена та “Місячну сонату” Шуберта. Уміло їздила верхи на конях. Звідти ж дізнаємось, що Ольга Кобилянська ділилась із Софією, за її словами, “найщирішою товаришкою”, найсокровеннішим…

З кінця 2015 року, в місті Чернівці, вулицю Георгія Димитрова перейменували на вулицю Софії Окуневської.

okunevskoyi

Довідка: Георгій Димитров –  діяч комуністичного руху. Його називали «болгарським Леніним», після смерті, в добу соціалізму, в Болгарії йому було зведено мавзолей у Софії, на кшталт ленінського. Димитрова іменували «вождем» болгарського народу.

При підготовці матеріалу було використано інформацію з наступних джерел:

https://is.gd/uNTMRz ;

https://is.gd/95DJAW ;

https://is.gd/YyCt21 ;

https://is.gd/1cxjCl ;

https://is.gd/tAF8AJ ;

Фото: Інститут досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника


Відео

ФОТО


Думки