Ініціатива заснована за день до початку Євромайдану
Сайт створено у 2015 році

URBANCHERNIVTSI, Новини, Чернівецьке Громадське ТБ

Знайомтесь: вулиця Зіновії Канюк

Матеріал підготовлено для ознайомлення з людьми та подіями, на честь яких перейменовують вулиці Чернівців (в рамках закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки», ухваленого 9 квітня 2015 року).

Вулиці – це частина нашої історії, це наша гордість і пам’ять. Тому кожен житель має знати, на чию честь названа та чи інша вулиця. Розглянемо вулицю Зіновії Канюк.

Буковинська письменниця народилася 1837 року в селі Хлівище. Початкову освіту здобула у народній школі в Кіцмані, де зовсім не викладали української мови — були польська та німецька, тому поезії писала латинкою.

З шкільних років цікавилася літературною творчістю та фольклором. Про її талант дізналися тоді, коли було знайдено рукописний збірник поезій. Майже 40 років Зіновія писала «в шухляду», інколи її поезії друкувалися в газеті  «Буковина» та журналах.

Поезія Зіновії Канюк залишалася поза увагою дослідників літературного процесу на Буковині. Ніхто не доклав зусиль, щоб зібрати і видати її лірику. Одна з причин такого ставлення полягає в тому, що зошит з її творами потрапив якимось чином до рук приватних осіб, далеких від інтересів українського духовного життя.

Сільські негаразди, віра в краще життя – основні мотиви творів Зіновії. Її вірші дуже близькі до народних пісень, адже творчість Тараса Шевченка вагомо вплинула на розвиток таланту поетеси. Кращими поезіями є “Думка”, “Сльози”, “Співаночки”, “До матері”, “Довбуш”. Вірші Зіновії Канюк прості за формою, безпосередні, глибоко поетичні і музикальні.

В роки Першої світової війни на Вашковецьке товариство “Мироносиці”, яке очолювала тоді Зіновія, випали тяжкі випробовування. Війна в розпалі: поранені прибували, дітей-сиріт збирали по дорогах та лісах і приводили до Вашківців. Необхідно було допомогти всім, переховати від ворогів.

Стався такий випадок: російські війська увійшли у Вашківці і знайшли схованки з дітьми-сиротами. Російський командир наказав зібрати дітей, завантажити у вагони та відправити до Чернівців. Становище здавалося безнадійним. Дітей загнали у вагони, двері забили дошками, викликали військовий супровід-охорону. Але паровоз ввечері не прийшов.

Жінками керувала Зіновія Канюк. Вона наказала дівчатам принести вина й напоїти охоронців. А коли охоронці заснули, жінки вночі звільнили дітей, переправили через Черемош на Галицький берег, сховалися разом з ними. Паровоз подали вранці, але дітей вже встигли врятувати.

Після розпаду жіночих громад чимало дівчат подалися до військового батальйону січових стрільців та з успіхом воювали проти москалів.

Пізніше, коли війна відкотилася подалі, “Мироносиці” влаштували всіх дітей сиріт до захоронок і опікувалися ними.

Поетеса оспівувала красу рідного краю («Черемош», «Буковині», «Наша ненька Буковина»), переймалася долею жіноцтва, висловлювала докори на адресу «русина мягкого, що зрікся роду свого, його віри та мови». Поезії Канюк позначені жіночністю, образністю й романтичністю, пронизані роздумами про біди народу та безрадісне життя жінки-трудівниці. У поемі «Устим Кармелюк» розкрила постать народного месника з Поділля. Творчістю буковинської поетеси цікавився Осип Маковей, в архіві якого збереглася її рукописна збірка «З хвиль журби», яку підготував син Сергій до друку. Літературознавець і письменник Михайло Івасюк опублікував у газеті «Буковинське віче» (від 21 грудня 1991) найбільшу поетичну добірку Зіновії «Сповідь матері Зиновії» із передмовою «Повернення із забуття». Низку її творів уміщено в хрестоматії «Письменники Буковини другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.» .

Ще за життя поетеси її твори, крім газети «Буковина», друкувалися у віденських часописах антиукраїнського спрямування: “Просвещение” і “Русская правда”, що редагував Григорій Купчанко, який захоплювався її поезією. Він сприяв популяризації імені поетеси серед буковинців. Осип Маковей також збирався видати її поезії, але через матеріальну скруту йому не вдалося реалізувати  задум.

Значна частина поезії Канюк створена у формі народних пісень, зокрема коломийок. Вона опоетизовувала бідне селянство. Останні роки поетеса провела у Вашківцях, де і похована. Майже вся творчість поетеси – це щира сповідь чистого благородного серця перед своїми близькими та односельцями, роздуми про різні вчинки людей.

У Чернівцях одну з вулиць, яка раніше мала назву Сергія Канюка перейменували, тепер – це вулиця Зіновії Канюк.

мапа

 Довідка: Сергій Канюк –український громадський діяч, письменник, педагог, публіцист, син Зіновії Канюк. Працював у Наркоматі освіти, у Харківській центральній бібліотеці.

Автор віршів, оповідань, нарисів, статей, підготував до видання власний «Буквар» і посібник для вчителів «Дидактику», що не були опубліковані.

В кінці квітня 1934 року його заарештували, звинувативши у «веденні шкідливої роботи в системі Наркомату освіти, готуванні терористичного акту проти центрального керівництва в Україні» та у підтримуванні  регулярного зв’язку  зі своїм сином, «який керував фашистською молодіжною організацією на Буковині». 25 травня 1934 року засуджений на десять років позбавлення волі, покарання відбував в Сибіру.

Матеріал підготувала Вікторія Власюк

При підготовці матеріалу використано наступні джерела:
1). http://bit.ly/2hgyM87 ;
2). http://bit.ly/2hzc6Of ;
3). http://bit.ly/2i0D6ae ;
4). http://bit.ly/2il79g6 ;
5). http://bit.ly/2hgwXYU ;
6). http://bit.ly/2il9kQN ;
7). http://bit.ly/2iap59Q ;
8). http://bit.ly/2hQGcjl .

Відео

ФОТО


Думки